A Saturday Toloka in the Park

У суботу зранку хотілося просто виспатися, але у під’їзді побачила оголошення про толоку в сквері.

On Saturday morning I just wanted to sleep in, but in the building entrance I saw a notice about a community clean-up in the small park.

Подумала: невже не знайдеться година, щоб не стояти осторонь?

I thought: surely I can find an hour and not stand aside?

Прийшла з рукавичками та старою щіткою, і там уже метушилися сусіди: дід Петро, школярі з плакатами, пані Галина з термосом чаю.

I came with gloves and an old brush, and neighbors were already bustling there: Grandpa Petro, school kids with posters, Mrs. Halyna with a thermos of tea.

Спершу прибрали сміття, далі взялися за бур’яни, а потім висадили чорнобривці, що їх хтось привіз з дачі.

First we cleaned up the trash, then tackled the weeds, and then planted marigolds that someone had brought from the dacha.

Хтось тягнув мішки, хтось фарбував лавки, і робота пішла жвавіше, ніж сподівалися.

Some dragged bags, some painted benches, and the work moved faster than we expected.

Надвечір небо насупилося, ніби ось-ось поллє, та дощ так і не зважився.

By evening the sky frowned as if it would pour any minute, but the rain never dared.

Поки чекали, доки фарба підсихала, познайомилися ближче й домовилися робити так щомісяця.

While we waited for the paint to dry, we got to know each other better and agreed to do this every month.

Навіть бездомний пес підійшов понюхати чорнобривці, і малий Сашко напоїв його водою та запропонував відвести до притулку.

Even a stray dog came to sniff the marigolds, and little Sashko gave it water and offered to take it to a shelter.

Коли вмикнули ліхтарі, сквер уже сяяв: чисті доріжки, свіжі лавки й жовтогарячі квіти робили вечір теплішим.

When the streetlights came on, the square was already glowing: clean paths, fresh benches, and orange flowers made the evening warmer.

Додому поверталася втомлена, але з таким відчуттям, ніби нові друзі живуть не десь поруч, а просто у власному дворі — і це найкраща подяка за день волонтерства.

I walked home tired, but with the feeling that new friends live not just nearby, but right in my own yard — and that is the best thanks for a day of volunteering.