У суботу після обіду Оксана зібралася на майстер-клас з вишивки у районній бібліотеці.
Давно хотіла навчитись, бо бабуся має цілу скриню рушників, а вона досі нічого не вишила.
У залі пахло чаєм і книжками, і всі тихо перешіптувалися перед початком.
Викладачка показала, як тримати голку й натягувати канву, і всі тихо завмерли над п'яльцями.
Перші хрестики виходили кривуваті, нитка раз у раз заплутувалася, а палець усе ж умудрилася вколоти.
Уже хотілося кинути, та сусідка по столу підморгнула й порадила дихати рівніше.
Оксана вирівняла спину, порахувала схему ще раз, і візерунок раптом почав складатися.
Червоні та сині стібки лягали один до одного, ніби домовилися.
За годину на білому полотні виріс маленький лис, і з цієї вишивки вийшла закладка для книжки.
Дорогою додому подзвонила бабусі у відеодзвінку, показала лиса, і та тільки засміялася від радості.
Домовилися, що в неділю сядуть разом за вишивку: бабуся приготує пиріжки, а Оксана принесе нові нитки.